Відзначення 300-літнього ювілею Григорія Сковороди у Гаркушинській гімназії

В українській історії є чимало видатних постатей, мудрість яких вартує почерпнути. Одним з таких геніїв є український філософ - Григорій Савович Сковорода, невтомний мандрівник, письменник, просвітитель-гуманіст, музикант. Його ім’я відоме на весь світ, його твори читають і перечитують, ним захоплюються й наслідують ось уже кілька століть. Цього року дата 300-літнього ювілею видатного українця святкується на державному рівні та увійшла до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО, а 2022 рік офіційно проголошений роком Григорія Сковороди. Пам’ять про Г. Сковороду - це акт нашого культурного спротиву. Його філософські роздуми та просвітницька мудрість протягом століть залишаються цікавими та актуальними. Дослідники життя і вчення Григорія Сковороди сходяться на тому, що йому якимось чином вдається залишатися близьким і сучасним для нових поколінь, попри те, що вже змінилися кілька епох. У кожній новій генерації знаходяться люди, які мають Сковороду «за свого», люблять його як друга і шанують як учителя. Найпростіше, але далеко не вичерпне, пояснення цьому, може полягати у тому, що Сковорода шукав, і вочевидь знайшов, відповіді на запитання, які ніколи не втратять актуальності: «Що таке щастя? Як бути щасливим? Що таке благе життя?» Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя; Але щасливіший, хто вміє користуватися ним. Не досить знайти здорову їжу й напій, Якщо смак тобі зіпсований хворобою; Не досить сяяти світлові денного сонця, Якщо світло голови затьмарене. Діяльна бездіяльність збільшує наші сили; На кораблях і колісницях ми прагнемо до доброго життя. Але те, чого прагнеш, з тобою: Воно, друже, – всередині тебе.